Космічні кораблі можуть використовувати енергію вибуху за допомогою сонячного або магнітного вітрила, які вловлюють електромагнітну енергію від зірки, що створює тиск і тягу, яка не потребує палива. Ще одна можливість полягає в тому, щоб прискорювати такі кораблі, використовуючи спрямований лазерний промінь і домагаючись таким чином великих швидкостей, ніж дозволяє сонячне випромінювання.
За словами астрофізиків, якщо розташувати космічний корабель з вітрилами, який важить менше половини грама на квадратний метр, на відстань в мільйон кілометрів від зірки, яка збирається вибухнути як наднова, то можна досягти релятивістських швидкостей, тобто наблизитися до швидкості світла. Енергія і яскравість, що генерується надновою, еквівалентна тим, що виробляє мільярд Сонць протягом місяця. Сонячний вітер може розігнати сонячне вітрило до однієї тисячної швидкості світла, а найновіша – до однієї десятої.
Вчені також оцінили, як вітрило може бути прискорене за допомогою інших астрофізичних об’єктів: масивні зірки, мікроквазари, плеріон (оточені туманністю пульсари) і активні галактичні ядра, розробивши відповідні математичні моделі.
Хоча за допомогою інтенсивного випромінювання можливо досягти близькосвітлових швидкостей, існує ряд проблем. Наприклад, масивні зірки породжують потоки газу, які створять небезпечну для вітрила силу тертя. Самі вітрила повинні бути зроблені з високо відображаючого матеріалу, здатного складатися. Траєкторію необхідно продумати заздалегідь, щоб уникнути зіткнення з твердими частинками. Однак вчені вважають, що теоретично ці складності переборні.
