У чому проблема сучасних смартфонів на Android

Ось уже років 10, як я досить глибоко занурений в тематику смартфонів, і майже 5, як це приносить мені гроші. Тому я можу назвати себе якщо не експертом, то принаймні людиною, яка знає і розбирається в цій галузі. Фактично ринок смартфонів в тому вигляді, в якому ми знаємо його зараз, формувався у мене на очах, і я навчився фіксувати тренди, які починаються, розпізнавати серед них відверто невдалі і навіть передбачати їх розвиток наперед. Взяти хоча б тренд на збільшення числа камер.

Думаю, ви помітили, що тренд на нарощування обчислювальної потужності смартфонів вже давно відійшов на другий план, і йому на зміну прийшов тренд на розвиток фото- і відеозйомки. Щоправда, чомусь всі виробники вирішили, що запорукою якісних кадрів є не матриця, якість лінз і ПЗ, а кількість цих самих камер. Так на ринку стали з’являтися апарати з трьома, потім з чотирма, а тепер і з п’ятьма модулями, які зайняли так багато місця на задній частині пристроїв, що вже стали домінантою всього дизайну, залучаючи навіть більше уваги, ніж все інше.

Навіщо потрібні різні камери в смартфоні

Для початку давайте розберемо, які модулі формують камеру сучасного флагмана:

• Звичайний ширококутний об’єктив (використовується для зйомки в 90% випадків);
• Телескопічний об’єктив (використовується для визначення відстані до об’єкта і створення портретів);
• Ультраширококутний об’єктив (збільшує кут огляду камери до 120-140 градусів залежно від смартфона);
• Макро-об’єктив (спрямований на фотографування дрібних об’єктів з близької відстані);
• ToF-сенсор, або LIDAR (не є камерою, а його мета полягає у визначенні рельєфу зони видимості).

Все це, звичайно, дуже круто і додає смартфону, який має всі ці модулі, балів в очах споживачів. Однак з практичної точки зору в чотирьох з цих модулей немає ніякого сенсу. Дивіться самі.

Даремні функції смартфонів

Макро-об’єктив забираємо відразу, оскільки потреби в ньому немає трохи більше ніж на 100%. Я навіть уявити не можу, кому може прийти в голову включити його і почати фотографувати дрібні об’єкти. Напевно, є шанувальники фотографування всяких жуків і комашок, але, швидше за все, у них вже є нормальна камера з відповідним об’єктивом.

ToF-сенсор – штука, безперечно, цікава і технічно дуже просунута. Але, будемо чесні, потрібна вона тільки машинам на автопілоті, яким потрібно сканувати навколишній простір на предмет перешкод. У смартфоні ToF-сенсори не потрібні від слова зовсім, тому що доповнена реальність так і не стала масовою технологією, а з визначенням об’єктів для портретної зйомки непогано справлявся і телевик.

Втім, телевик теж не дуже й потрібний. Адже, якщо пам’ятаєте, спочатку він з’явився, як ультимативне рішення для створення портретів. Але, як виявилося, програмні технології вже досягли такого рівня розвитку, при якому сенсу в цьому апаратному компоненті просто немає. Google Pixel, iPhone XR і iPhone SE 2020 року – прямий тому доказ. Зрештою, портрети, які вони роблять на ширококутну камеру, перевершують знімки з топових Galaxy S20 Ultra і Huawei P30, не кажучи вже про всі інші смартфони.

Краща камера смартфона

Напевно, зараз ви чекаєте, що я буду розповідати про недоліки і практичної безкорисноств ультраширококутника? Але немає. Його-то якраз я пропоную зберегти – замість звичайного ширококутного модуля. Він, на мій погляд, себе вже вичерпав, тому що забезпечує дуже вузьке охоплення, вміщуючи в кадр мінімум простору. А ось ультраширококутний об’єктив, по-перше, дозволяє в зображенні, обрізати краї, якщо потрібно сфокусуватися на чомусь конкретному, а, по-друге, явно зможе робити і портретні знімки, враховуючи, що це повністю програмна технологія.

Чому я проти великої кількості камер? Адже так зручно при необхідності вибирати окремий модуль під конкретний сценарій зйомки. Ну, насправді зручності в цьому не так багато, як здається. Більшість користувачів все одно продовжують вести зйомку на звичайний ширококутник, а тим часом всі інші модулі коштують неабияких грошей. Наприклад, в Huawei P30 Pro камера коштувала в районі 80 доларів. Це ж колосальна сума, на яку можна було знизити роздрібну ціну, зробивши апарат трохи більш привабливим для покупців.

Напевно, смартфон з однією камерою буде виглядати не так переконливо. Але, як на мене, це відчуття швидко пройде. Адже, якщо пам’ятаєте, ніхто особливо не нудьгував по величезним об’єктивам, якими Nokia, оснащувала свої апарати, не кажучи вже про ксеноновому спалаху, яка до певного моменту була нормою для камерофона. Тому я впевнений, що поточний тренд на нарощування камер, – це не більше ніж тимчасове явище, яке потім зміниться спробами виробників почати об’єднувати всі ці модулі воєдино.